Їду, їду калиту кусати!

Українці належать до тих націй у Європі, чия обрядовість одна з найдавніших і найбагатших.

З груднем, останнім місяцем року, пов’язано чи не найбільше з народних свят. Кожне з них стосувалося вечорницьких дійств. Адже молодіжні зібрання в грудні відбувалися майже щодня.

13 грудня відзначалося улюблене серед української молоді свято Андрія Первозваного, або, як у народі кажуть, Андрея.

Тож напередодні свята учні 8-Б класу (класний керівник Денисюк О.Г.)  разом із провідним працівником Шепетівського краєзнавчого музею, фольклористом Лілією Миколаївною спробували відтворити, як колись в українському селі святкували Андрія.

Спершу послухали про звичаї та обряди наших предків, згодом розповідь про святого апостола Андрія Первозваного. А потім вдалися до розваг молоді напередодні свята Андрія.

Ось тоді вже ніхто не сумував!

Дівчата розпочали з ворожіння: рахували палички, що діставали з кошика, палили свічки й топили віск, тягнули речі-символи з торбини, жеребки з чоловічими іменами із солом’яного бриля…

Хлопці змагалися у спритності й справності: без допомоги рук знімали яблука, діставали з круп бублики, з води перстень…

Кульмінацією свята стали віншування із Днем Ангела Цінчика Андрія та кусання Калити.

Найменша дівчинка (Токмакова Анна) верхи на конику поспішала до хати Калиту з печі виймати. Господар (Окорський Олександр) коня прив’язував, дівчині дарував букет, ще й у ніс цілував. Брав Калиту, прилаштовував її на бантині й очікував гостей. А ті не забарилися, по черзі, верхи на коцюбі поспішали Калиту кусати!..

Дівчата також хотіли на гостини до Калитовського, але їм, за звичаєм, це не дозволялося. Тож довелося чекати, доки господиня (Мариніна Софія) розрізала залишки Калити й частувала усіх присутніх.

Потім хлопці й дівчата омивали один одного стрітенською свяченою водою, примовляючи: «Щоб була гарна, як весна та багата, як земля!» (хлопці), «Щоб був гарний козак й вуса росли ось так!» (дівчата).

На прощання господиня обсіяла присутніх зернами льону, ячменю, жита, пшениці й побажала усього найкращого.

На згадку про свято кожен одержав смачне яблуко й символічного янгола-охоронця!

Свято вдалося! Запам’яталося! А головне – воно й надалі буде жити в українській родині!